Весна істерила, кидала між очі
Запрілого листя налипші жмутки.
Стирала з обличчя всі риси жіночі,
І рвала русяві м'які завитки.
Пилюкою сипала, а не теплом.
Бурульок обурених гострі кастети
У серце - холодним слизьким гостряком.
В підтавші сніги заривала усмішки,
І настрій псувала, неначе на гріх.
А ти всеодно - по калюжам і пішки -
Ідеш повз газети. І втомлений сніг.
Отправить комментарий