Моє життя сидить і плаче у кутку:

Сирому, сірому, у другому під"їзді.

І монологи мелодрамно-слізні

Руйнують психіку - і так крихку.

Твоє життя візьме моє життя за руку.

Носовичком зітре розтерту туш і сльози.

Зірве мені в садку мімози,

Й віддасть мої сумні вірші - до друку.

Ти спалиш передсмертні всі листи,

Цілуючи мене у скроні. ХОЧУ ЖИТИ!

Навчиш мене по чашці ворожити -

Чаїнка. Ще чаїнка. Ти.....