Неначе київська княгиня
Так щиро, з чистим каяттям
Я віддавала десятину
Душі й свого життя.
Божок, що вимагає жертв.
І на вівтар замість теляти
Я клала свій сердечний нерв.
Набридло кланятись до млості,
І прославлять твій клан.
Прийду до тебе якось в гості -
Як колись Ольга - до древлян!
Отправить комментарий