Сірий шершавий асфальт. І пилюка сідає на душу.

Спокій порушать уривки газетних шпальт.

Губи потріскались. Тиха, німа задуха,

Я загубилась у колі безликих пальт.

Небо дощу просить, люди - повітря.

Як розірвати тугий, ядовитий озон?

І полетіти, як Попінс, з тобою - за вітром...

Й впасти - як зірка в долині Гудзон...