Автор:
Маллявка
Замовивши чай у першому ліпшому кафе, я висипала
цукор зі стіка і мірно помішуючи ложкою,
розколотила Ройбуш. Раптом до мене підійшов хлопець і сказав: "А Ви знаєте, що через це людина повісилась?". Я ледь не захлинулась.
- Від чого, від того, що я п'ю чай?
Хлопець посміхнувся, сів навпроти і замовив собі каву.
- Якщо я правильно помітив, то хвилину назад Ви розірвали стік саме так - спочатку струсили цукор в один кінець стіку, відірвали вершечок, і почекали доки цукор не висипиться.
Я зітхнула. Ще один божевільний сектант, зациклений на порядку дій, який буде пропонувати відвідати Божий тренінг!
Автор:
Маллявка
Не в твоїм серці, не у скронях,
І не в сльозах від каяття.
Де я живу? В твоїх долонях -
У рисках лінії життя...
Автор:
Маллявка
Я
свій пазл складала роками, годинами,
Нагортала докупи, ліпила...сміття.
Тих, що до мене були завше спинами,
Вирізала. Здирала зі свого життя.
Прикріпяла живі, іще
свіжі емоції,
Вперемішку з сльозами — нікуди без них,
Додавала і сміху, і ревнощі порції,
Автор:
Маллявка
Лягає на душу твій голос розтопленим цукром.
Заснути б мрійливо під теплою ковдрою слів..
Щоб пестили райдужні сни твої лагідні руки,
Автор:
Маллявка
Я помирала...
Рік тому я помирала від зверхньої байдужості, якою вибухав світ через мутні цівки слини, що цілили прямо у обличчя.
Від спогадів, які розпирали голову, наче каша, яка викіпає з надто тісної кастрюлі.
Від сліз, які нікуди не ділись - витекши з очей, вони всотались назад, у шкіру, і тепер розносили солоні іони в підшкірні залози.
Від невимовного бажання перевернути все своє життя догори дригом - як дитяче пластмасове відеречко, ще й добряче постукати, щоб вибити всю багнюку, змішану з будяками і бур'яном, яка намертво прилипла до дна.
Від німого, прокричаного в подушку, бажання щось змінити - але від браку сил, від спустошення карафи душі - простої байдужості, коли махаєш рукою і
Автор:
Маллявка
Вона
гралася з життями людей. Наче всемогутня богиня, підвішувала їх безпеку на волосок, а потім...розкрутивши, відпускала.
Вона відчувала якесь
особливе задоволення від того, що ті, хто зазвичай штовхали її у магазинних чергах, зверхньо дивились на зустрічах випускників та сміялись у дорогих бутиках, напряму залежали від неї.
Вона посміювалась у теплу, зношену вже, накидку і її серце наповнювала пихата
гордість - віж неї теж щось залежить! Раз, і цей хлопець сідає у таксі і потрапляє в аварію. Два, і дівчина не встигає у лікарню, де помирає
Автор:
Маллявка
Крапає осінь дощем-корвалолом на цукор.
Та не рахує. Дарма, заливає сповна.
Ложку маленького міста вганяє у ступор.
Губки склада вередливо і просить човна.
Люди бояться її... і тікають у цеглу.
Жмуться по закутках, міряють тиск.
А за вікном вона листя приймає за кеглі,
І розбиває жовтаві
Автор:
Маллявка
Шкода, що в ліхтарів нема очей,
Вони б побачили моє бліде плече
В твоїх
цілунках - ближче до півночі,
Коли ми однаково
хочем
Тепла. Побачили би квіти,
Що ми за руки...Ми як діти -
Цілунками вкриваєм очі,
Коли ми однаково
хочем
