Я свій пазл складала роками, годинами,
Нагортала докупи, ліпила...сміття.
Тих, що до мене були завше спинами,
Вирізала. Здирала зі свого життя.

Прикріпяла живі, іще свіжі емоції,
Вперемішку з сльозами — нікуди без них,
Додавала і сміху, і ревнощі порції,
І страждання ночей — нескінченних й німих.

Непогано так вийшло, але із дефектами -
Посередині пазла була пустота.
Я тебе обережно всередину вставила.
Пазл зібраний. Фініш. Гармонічна краса.