На кухні їх було четверо: Вона, Свічка, Темрява і Сльоза на ЇЇ щоці. Вона сиділа сумна, з опущеними додолу очима. Сльоза ледве втримувалась на ЇЇ білій щоці, вимальовуючи там авангардні картини. Свічка горіла рівно, з прямою поставою – наче вона все життя ходила на бальні танці. Темрява ж відчувала себе цілковитою господаркою. Щоночі весь світ грав за її правилами.
- Як класно! - протріщала Свічка. – Як добре, коли від тебе все залежить!
- Чого це від тебе? – невідомими страхами зашепотіла Темрява.
- Бо так! Якби не я, зараз було би темно і ніхто нічого б не бачив. А так я, згораючи сама, освітлюю шлях іншим. Що б ви без мене робили…
- Чого це від тебе? – невідомими страхами зашепотіла Темрява.
- Бо так! Якби не я, зараз було би темно і ніхто нічого б не бачив. А так я, згораючи сама, освітлюю шлях іншим. Що б ви без мене робили…