Автор: Маллявка
На кухні їх було четверо: Вона, Свічка, Темрява і Сльоза на ЇЇ щоці. Вона сиділа сумна, з опущеними додолу очима. Сльоза ледве втримувалась на ЇЇ білій щоці, вимальовуючи там авангардні картини. Свічка горіла рівно, з прямою поставою – наче вона все життя ходила на бальні танці. Темрява ж відчувала себе цілковитою господаркою. Щоночі весь світ грав за її правилами.
- Як класно! - протріщала Свічка. – Як добре, коли від тебе все залежить!
- Чого це від тебе? – невідомими страхами зашепотіла Темрява.
- Бо так! Якби не я, зараз було би темно і ніхто нічого б не бачив. А так я, згораючи сама, освітлюю шлях іншим. Що б ви без мене робили…

Автор: Маллявка
Дощ пішов, і мокрі вулиці
Переймають звук калюжних шин.
А мені якесь вищання чується,
Й гул, що рве шматки від ринв.
Акапельно вітер десь висвистує
Автор: Маллявка
Восени завжди все по-особливому. Ти по-ідіотськи всміхаєшся в небо, занурюєш ноги по кісточки в листя, кутаєш руки в тепло чиїхось обійм.. Ти плачеш... Тобі можна, бо - осінь. Пора меланхоліків, спаленого листя і уривків газет. Ера листопаду, тиші і гарячого шоколаду. Пауза. Знімок у польоті. Тобі можна все - плакати, істерити, сміятись, хандрити і навіть гуляти одній, і ніхто нічого не скаже. Бо є вагома, майже незаперечна причина: "Осінь"...