Вона носила квіти у волоссі. Влітку - живі маки, ромашки, взимку - штучні гортензії та лілії. Квіти вплітались з неймовірною ніжністю - тоненькими пальчиками перед старовинним люстром. Впліталися довго, тому що її волосся трохи не сягало пояса. Воно було русявим, з переливами кольору плавленого бурштину, з привабливими завитками, у яких губились золотаві іскри-відблиски від сонця. Вона дуже любила своє волосся, як та Лореляй, могла годинами розчісувати його дерев'яним гребінцем, привезеним із Карпат. Її волосся було дуже чутливим - воно швидко всотувало навколишні запахи - весну, пахощі трояндових кущів, цвітіння яблунь та дим від походного вогнища.
