Завити вовком - на місяць чи у пазуху
Розхристаного зоряного неба.
Четвертувати би барона Мазоха
За біль...Вірніше, за його потребу.

Дивитись у вікно - чолом до шибки
І хукати на задубіле скло...
Мізинчиком виводити серця і рибки,
Що попливуть, змочивши
краплями чоло.

Не кліпаючи - сонними очима
Лічити згаслі душі ліхтарів.
Не крила відчувати за плечима -
А п'яний вітер з закутків дворів...

В душі прокинеться меланхолічна скрипка
І сльози змочать шкіру геть суху -
Лиш Мазох радо танцюватиме на дибках,
Регочучи без сорому й страху.