Цей біль вигризає зсередини м'ясо,
Висмоктує кров і вбиває життя,
Він емоції їсть й посміхається ласо,
Запихаючи глибше своє каяття.
Він фіранки на очі кидає підсупно,
І фальшивить на скрипці обридлий сонет.
Витирає об настрій замурзані ступні,
Дістає із кишень кілометри тенет.
Забери мене звідси, притисни до себе.
Вирви біль з білих скронь, що навіки твої.
Душу випери в піні весняного неба,
І відправ біль в відпустку. Кудись на Балі.
Я неодноразово говорив тобі, що з радістю забрав весь твій біль на себе...
А вірш супер :)