Не сльоза, а крапля чистої душі. 

Не сльоза, а осінь на моїй щоці.

 Не вологі стежки від озер очей, 

А солоні свідки втрачених ночей. 

Не від мелодрами, не від пневмонії 

Плаче за тобою сива ностальгія. 

Нерухомі вії, наче у скульптури, 

Звикли вже приймати водні процедури. 

Не сльоза, а голка у подушку серця. 

Наче нешкідлива, а гірка, як з перцю. 

Клякси залишає на листках паперу. 

Авторська трагедія власного етеру. 

Не сльоза, а крапля в дощову калюжу. 

Не від сліз – а просто – вже мені байдуже. 

Сріблом заблищало в світанковій рані. 

Не сльоза – а крапка 

В нашому романі….