Ти вип"єш геть багато горілки чи текіли, 

І виведеш за руку мене на свій балкон. 

Без жодних дорікань я - можливо не до діла - 

Наллю іще текіли і простягну лимон. 

Крізь пелену сп'яніння зеленими зірками 

Вивчатимеш мій образ, немов у перший раз. 

В довершеній картині з розмитими мазками 

Якийсь художник з неба увіковічив нас. 

І навіть якщо раптом в хмільній гарячій млості 

Судомно ти забудеш, яке моє ім"я, 

Із трепетом всесвітнім притягнеш за волосся 

І прошепочеш в губи тихесенько: "Моя..."