Небо змикалось над Храмом Святого Віта,

Дзвони... Задуха... І небо просило зливи.

Купчасті хмари крутили веселі кульбіти,

Й сонце висіло, неначе достигла слива.

Готика храму припала і пахла пилом,

У вітражах наші мрії немов втопились.

Старовина нас у себе так ніжно сповила...

Щоби завмерли... Щоб наче то нам наснилось.

Арки вінчають нас спокоєм. Благоговійно

Замість оргАна серцЯ вигравають мотив.

Біля капелли Марії молю на колінах -

Щоб ти мене ще століття так само любив...