Палець обійме золота безкінечність, а серце навіки здобуде постійне місце прописки. Хіба може бути щось чудовіше?
Іноді складається таке враження, що я багато плавала. В мене був маленький, але міцний кораблик, з розмальованим метеликами бортом і гарними вітрилами. Якщо скажу, що з червоними — буде надто банально, так?
Я зупинялась часто. Шукала прихистку в життєвих бурях, втамовувала спрагу. Алкоголем. Книгами. Фільмами. Новими людьми, які з'являлися на кораблі. Іноді мій кораблик вже майже тонув, але і тоді я знаходила сили пливти далі.
На моєму кораблі було багато гостей, іноді не було нікого. Я любили дивитися вдалечінь, а особливо розглядати хмаринки і бачити в них різні фігури та будівлі.
Не завжди я робила стратегічні запаси, не завжди думала, куди і навіщо пливу. Потрапляла на рифи. Часто і боляче. Латала дірки на днищі, перепочивала і плила...
Постійно в русі. Постійно під крилом вітру і нових емоцій, які захопили мене в свій полон.
Та несподівано...на одному із островів мені сподобалось. Я знайшла там місцевих жителів, які взяли мене в своє коло, посвятили в свої звичаї та традиції та змінили мене. Там мені зустрівся і Капітан.
З зеленими очима.
З волоссям, у якому заплутується вітер.
З тихим, як морська гладь, голосом.
Тепер я пливу на свій острів. Де нас буде тільки двоє. Я та Капітан мого корабля. Я змінюю вітрила з червоних на білі. Це нова сторінка. Ні, я не хочу переписувати те, що я прожила. Я пишу нову історію. Спільну зі своїм Капітаном.
ти виходиш заміж?
вже)
круто!!! вітаю