Я жахливо люблю каву з морозивом. Солодкаву, з легким присмаком холодного ванільного морозива, знайомого з дитинства. Влаштуватись з бульйонною чашкою такої кави на балконі з видом на Аю-Даг. Смакувати, чередувати холодне з гарячим. Окріп і лід. Гірке і солодке. Примружувати очі, насолоджуючись контрастом.

Я завжди полюбляла чергувати речі, які майже не поєднуються. Я завше заїдала солодкий торт з сметанним кремом і вишнями шматком ковбаси, після гарячої ванної ополіскувала розпарене тіло під прохолодним душем, завжди вплітала у чорну браслетку червоні бусини.
І це тільки початок. Вчилась навідмінно і в цей же час прогулювала уроки, спокійно жуючи гамбургер у сусідньому M'cDonalds-і. О, до речі, щодо гамбургерів. Могла їсти гамбургери і сидіти на дієті, вдома обмежуючись кефіром і бананами. Маючи довгі стрункі ноги, більше полюбляла довгі спідниці. Була лідером, але жахливо не любила "водити" в жмурках. Сідаючи їсти, насипала повну тарілку вареників з полуницею, і половину їх залишала, бо не могла доїсти...

Все життя суперечила. Батькам, вчителям, собі. Бунтувала, намагалась чогось добитись. Рвалась, конфліктувала. Пила свою каву з морозивом і закушувала торт ковбасою.

І тут з'явився Ти. Наче підкорюючись закону розвитку мого життя. Ти теж був викликом, зухвалим знаком питання, який я намагалась випрямити у знак оклику і поставити біля себе. Ти став моєю кавою з морозивом. Солодким і гіркуватим, гарячим і іноді холодним. Моїм контрастним душем. Моїм червоним і чорним.

Ти - моя суперечність, схожа на мене ззовні, але абсолютно протилежна зсередини.

Але хіба це погано? Ти - моя кава з морозивом.

А я її так люблю....