Поміж високих хмарочосів,
Що схожі на тропічний ліс
Ішли дві долі - щиро босі
І несли щастя на поміст.
Воно мовчало. Бездиханне.
Стікало з рук. Втікало в час.
Про серця непрямий масаж.
Вдих-видих. Захлинулось. Тиша -
Мов нитка спогадів сумних.
Лиш хмарочосами колише
Під пісню мовою німих.
Дві долі обіймуться ніжно.
Прощаючись, відпустять руки.
Погодяться: "Занадто різні.
Переживуть танок розлуки".
І сумно опустивши плечі,
Вмиваючи сльозами ніс,
Сьорбнуть п'янкий тужливий вечір,
Що впав на хмарочосний ліс.
Розтануть в темряві байдужій
І не помітять двох сердець,
Що потонули у калюжі.
Їх вбили.
Звели.
Нанівець.
Отправить комментарий