В темному підвалі на обдертому столі тьмяно горіла керосинова лампа. Хворобливе світло кидало відблиск на старий пошарпаний диван і крісла, в яких розмістилось троє хлопців і двоє дівчат. Це вже стало своєрідною традицією. Вони збирались тут щодня. Надворі стояло спекотне літо, а тут, у підвалі, панувала рятівна прохолода.

Жанна затягнулася косяком і відкинула голову назад. В неї було жорстке чорне волосся, зібране у тугий пучок; очі жирно підведені чорним олівцем, а губи, які тримали газетну закрутку з травою, викарбувані в яскраво – червоний колір.

- Пограємо в карти на бабло? – спитав хлопець на прізвисько Джинс. Єдиний одяг, який він визнавав – це джинси, джинсові куртки і так далі.

- Пашол ти! – сплюнув Ден – хлопець з дредами, який сидів на підлозі і курив набитий кальян. – Я вчєра в тролейбусі стирив дві двадцатки в якогось штріха і продув їх тобі. Козел, сам з собою іграй.

- Тоді на роздівання, - окликнувся Чорний – самий авторитетний з них, який щойно відірвався від губ Гайки, яка сиділа у нього на руках.

Жанка голосно розреготалась, випускаючи клуби гіркувато-солодкавого диму.

- Куди ще роздіватись? По – мому, більше нема куда. – Жанна була одягнена в прозору майку і коротенькі шорти, що радше змахували на плавки.

- Нудо-о-о-та, - протягнув Джинс. – Захарило! Піти вколотись, чи шо?

- Час назад коловся. Пішли угоним машину, покатаємся, - запропонувала Гайка, проводячи рукою по синьому волоссю. Всі схвально закивали, загуділи.

- Чорний, до тебе шось причепилось, - сказала Жанна, обриваючи грубу білу нитку, яка звисала з його рукава.

…………Чорту набридло гратися маріонетками. Він кинув нитки і пішов пити чай…