Гарний день для мого поховання..
Ті,хто прийшли би сказати востаннє
"Привіт", стояли б по кісточки в листі,
З краплинами сонця - неначе в намисті.
Не траур тривожний - торкаюча ніжність.
Не труна й не оркестр. Починається вічність -
Із хреста і вінків. Із маминих сліз.
Посміхаюсь востаннє. Навічно - на біс!
Всі триматимуть квіти й мої фотографії
І читатимуть власну мою епітафію.
Ти до серця притулиш від мене листи
Зі словами в початку "В майбутньому ми...."
Цікавий, гарний вірш.
Я не маю права судити Тебе, проте трошки тему таку делікатну захоплюєш.
Ще рано тебе брати у чорну рамку.
Але вірш захопив.